Kênh Telegram "Дім культури ім. Ентоні Бурдейна"

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

Public

Chú ý : Điều quan trọng là phải tự nghiên cứu trước khi tin tưởng vào bất kỳ thông tin nào, đặc biệt nếu có yêu cầu liên quan đến tiền bạc.

Không thể tham gia? @inmemoryofbourdain

161 Thành viên

Cập nhật: March 8, 2026 at 10:16 PM

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

Людське буття крізь призму кулінарії Харчовий шитпост та навкологастрономічні роздуми від @povolek

Follow @inmemoryofbourdain to stay updated with the latest povolek trends and news

Xếp hạng

Xếp hạng toàn cầu

#6884

Xếp hạng ngôn ngữ

#196

Xếp hạng danh mục

#18Không thay đổi

Tăng trưởng người đăng ký (Trong 29 ngày qua)

Tổng cộng: 161

Tăng trưởng 24 giờ: +0 0%

Bài đăng gần đây

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

Заскочила за вихідні у пару, гм, навколоазійських нових закладів Києва. В одному отримала чудовий тонкоцу рамен з пружною локшиною, наваристим бульйоном, найсмачнішою свининою на моїй памʼяті, і ще й правильними маринованими яйцями ідеальної консистенції. В іншому — холодний крок-мадам зі свіжими огірками-помідорами (??), тостовим хлібом у його найгіршому агрегатному стані (ну підсмажили б чи що, а то ним хоч посуд мий), гірчично-жовтим соусом на основі плавленого американського сиру, і холодною скибочкою того ж проклятого сиру всередині. Ще й подають цю красу з незбагненних мені причин у глибокій мисці та з одиноким перепелиним яєчком, присипаним волошками.

Інтуїція підказувала, що не варто довіряти закладам з позиціюванням у дусі «меню від мішленівського шефа!!1», «інтерʼєр у стилі вабі-сабі!»та всеохоплюючим фокусом на сирниках, хумусі, пасті, ролах, боулах та стейках. Треба було їй вірити.

Ну, і випереджаючи питання «а навіщо ти взагалі брала у натхненному Японією закладі крок-мадам?», відповідаю: японських сніданків там просто не було. До слова, вабі-сабі теж ще, схоже, не завезли, бо з інтерʼєру мені запамʼяталися лише рожеві блискучі статуї гепардів.

263

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

📷 Photo

Нічні думки для натхнення: солона випічка глобально стає дедалі цікавішою, і ось вже в американських пекарнях можна побачити кронігігі чи круасан зі смаженою картопелькою і стейком. Цікаво, яка з наших пекарень першим створить таке гастрономічне чудовисько — Spelta чи Завертайло?

Уточнення: щодо «чудовиська» кажу з любовʼю, бо солоні вуглеводи я із задоволенням споживати у будь-якому вигляді. Будь-якому.

227

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

📷 Photo

Ну що ж, розповідаю, що новий silent hill надихнув мене приготувати з червоної квасолі адзуко.

У грі одне з найцінніших джерел здоровʼя для головної героїні — солодощі йокан, желе на основі агар-агару з солодкої квасолевої пасти. Я не найбільша поціновувачка текстури виробів з агар-агару — на відміну від желе на основі желатину, агарове трохи дивно хрустить на зубах — але експеримент був цікавим. Взагалі, в Японії йокан і досі залишається популярним доповненням до зеленого чаю (він не надто солодкий, а якого трішки горіховий смак вдало поєднується з відповідними нотами чаю), але глобальну популярність (яка спіткала, наприклад, десерти на основі матчі) я поки йому б не передбачала. А ось з десертами на основі адзукі я ще обовʼязково експерементуватиму — навʼязливі думки вимагають аби я зробила цієї осені квасолеве какао.

222

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

🥘І знову я до вас з Максом Міллером, на цей раз - https://youtu.be/SMNFERb-7Hw?si=0h6IJGE7UUsRBShN з роману «Дракула»!

(бтв кожен раз як у потязі їду читаю мінімум кілька глав, років з 12 - люблю кріпові тревел-блоги)

280

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

📷 Photo

Останній тиждень майже повністю пройшов під знаком Silent Hill f (події нової гри франшизи розгортаються у невеликому японському селі у 1960-х!), тому і кулінарні експерименти відповідні.

Сьогодні зробила анко — солодку пасту з бобів адзукі, яку масово використовують у китайських, японських та корейських десертах. Процес простий: промита квасоля адзукі (яку можна придбати — ще й українського виробництва! — на розетці) відварюється протягом години-двох у великій кількості води, а потім перебивається блендером та знову вариться, але вже з цукром. Якщо ви пропускаєте збиту квасолю крізь сито, то отримаєте кремоподібу бобову пасту кошіан, а якщо залишите більш грубу текстуру, то це вже буде цубушіан. Обидва види використовуються як начинки для випічки (від печива таякі у формі рибок і до пончиків) та цукерок, або ж навіть подаються з тостами (як варення!).

На смак паста анко солодка, з горіхово-травʼянистим присмаком. Ну, але якщо ви також грає у SHf, то знаєте, що на цьому етапі експеримент лише починається.

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

http://telegraph.controller.bot/files/449514791/AgACAgIAAxkBAAJxemjqYE9mNWXTqQfqQgFUMJKjkt-zAAKD-zEbA19ZS9fXYKp6ePY0AQADAgADeQADNgQУ 90-х майже в кожній квартирі я зустрічала порцеляновий сервіз у вигляді рибок. А зараз дещо рісерчила для подкасту на тему сувенірів і домашніх приколясів та натрапила на цікаве: схожих рибок у вікторіанській Британії часто засуджували проповідники — як аморальну річ! І не тому, що вони призначені для споживання алкоголю — в британських родинах, на відміну від радянських, рибки були вазами, а не графінами. У чому ж тоді аморальність?

У самому дизайні! Як дешеве дерево, пофарбоване під дороге, чи розпис ванної «під мармур», вази у вигляді риб чи шкатулки у вигляді саркофагів створюють атмосферу, в якій толерується не тільки обман почуттів, але й обман у принципі. Борці за «моральний» інтер'єр, наприклад, засуджували дизайн чаші, яку ніби тримає на голові лев (НЕПРИРОДНО!) і наполягали, що на шпалерах мають бути зображені тільки ті предмети, які дійсно можна повісити в кімнаті на стіну (ніяких павичів!) А риба ця ще й скрючена якась, бач.

Ох уже ці дизайнери — «нечестивці і фальшувальники», прямо як фарбувальники у Борхеса.

Скрін із книжки Дебори Коен Household Gods: the British and their possessions.

187

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

Отримала новину про новий (як згодом зʼясувалося, умовно) проєкт Євгена Клопотенка — https://klopotenko.com/gastrospadok/ Анонс вказує, що це «відкрита кулінарна енциклопедія» автентичної української кухні, хоча, по факту, це просто ще один розділ сайту Євгена, але з рецептами, які маркуються як «автентичні», «віднайдені у далеких селах, рукописах часів Київської Русі та на стінах храмів».

В теорії мені ця ідея близька, хоча і хотілося б менше фокусу на самій постаті, кхм, ідейника проєкту, і більше історичного контексту безпосередньо страв, розмов з істориками, посилань на першоджерела, тощо. Але гаразд, на одному лише історичному контексті імʼя не побудуєш. Ось що мене дратує суттєво більше так це абсолютно шалена кількість реклами, яка затуляє весь сайт і лізе в очі з усіх шпарин.

Знову ж, я розумію, що реклама не приносить стільки грошей, щоб сайт можна було утримувати лише на одному красивому і ненавʼязливому банері, що скромно висить у куточку. Але можна хоча б соціально важливі (принаймні, його ж позиціонують саме так) проєкти робити так, аби реклама таблеток від облисіння та мазі від радикуліту не затуляла собою буквально ВСЕ?

282

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

Відкриття у Києві https://www.instagram.com/romantica.pizzeria?igsh=MXR5cWZndjg5d2Nzag== змусило мене замислитися про те, що ж я взагалі знаю про римську кухню — окрім очевидних фактів типу того, що багато в чому вона сформувалася під впливом єврейської спільноти міста, і що римляни традиційно полюбляють артишоки (їх готують двома способами, смажачи «по-єврейськи» та тушкуючи з мʼятою та часником, «по-римськи») та гірку зелень.

Невідʼємна частина римської кухні — субпродукти, які тут називають quinto quarto — «пʼята чверть». Колись їх їли (власне, як і всюди) з безвиході та голоду, але сьогодні субпродукти стали важливою частиною харчової ідентичності міста. Наприклад, рубці тут тушкують з томатами та мʼятою, а баранячі серця та печінку — з тими самими артишоками. Взагалі, ягнятини римляни їдять багато: тушкованої з анчоусами, запеченої на грилі, чи з картоплею.

Напевне, на звання найбільш специфічного римського делікатеса на мою скромну думку заслуговує pajata — кишка молочного теляти, в якій лишилося частково перетравлене молоко. Звучить, як мінімум, негуманно, але на смак пахата (або, як її називають поза Римом, пальята) нагадує сосиску з начинкою з рикоти. Особисто мене трішки коробить навіть від думки про молочну телятину, але, як то кажуть, when in Rome, do as romans do.

2,020

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

📷 Photo

Емпіричним шляхом зʼясувала, що суттєво простіше купити ще одну валізу, аби довести з Лондона усі придбані в нападі жадібності книги, аніж потім знайти для всього цього добра місце у домашній книжковій шафі.

📖 Серед поповнень навкокулінарної бібліотеки цього разу — дуже дотошна та наповнена прикольними фактами історія піци (я чесно намагалася знайти якісь хороші оцифровані джерела на цю тему на просторах інтернет-архіву та улюбленого Perlego, але зась) та збірка навкологастрономічних есеїв А. А. Ґілла — журналіста, який дойобувався писав настільки влучно, сміливо та часом відверто жовчно, що його біографія на вікі нагадує суцільний список країн, регіонів, організацій та окремих особистостей, з яким пан мав конфлікти.

Ну, і можете мене привітати — тепер у шафці з кулінарними та навколокулінарними книжками рівно 99 книг.

221

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

08:41 - устриці та стейк у лондонському бістро Balthazar.

08:42 - «треба полірнутися мілкшейком з арахісовою пастою та беконом від Five Guys».

Взагалі, якщо закордоном десь натрапляю на мережу бургерних Five Guys, то обовʼязково туди заходжу — у них справді класні бургери та картопля (божаться, що готують її не з заморожених заготовок) і цілком культовий статус серед любителів навернути чогось засмаженого та безбожно жирного (повторюю, тут є мілкшейк зі шматками бекона!).

Ну, але краще за мене вам про них розповість https://youtu.be/DcJFdCmN98s іконічний пан.

236

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

20:36 7 thg 3, 2026

📷 Photo

*бурчу як бабка, бо ця маладьож зі своїми тралалерами і бомардірами-крокоділами вже і до тортів БКК дісталася*

296

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

09:34 3 thg 2, 2026

Написала для «Суспільного» про свою улюблену подію у світі гастрономії та ресторанного бізнесу — Young Chefs. Цьогорічні виступи були особливо щемкими та емоційними: від розмов про кухарське життя в армії та дискусій про роль ресторанів у суспільному житті міста і до надихаючого виступу засновниць «Лавки деокупації». Попри всі виклики, ресторанна спільнота виживає та слугує джерелом підтримки і натхнення навіть у часи війни.

Окремо скажу що мені дуже сподобався виступ https://t.me/grubopro з «Автостанції» — ну як встояти перед думкою про те що шашлики і хліб якраз і зробили з нас людей?

https://suspilne.media/culture/1121308-young-chefs-2025-golovni-trendi-ta-idei-ukrainskoi-restorannoi-kulturi-sogodenna/

1,340

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

08:08 6 thg 12, 2025

🍃 З усіх усюд трублять про те, що gen z споживає суттєво менше алкоголю за міленіалів, і що безалкогольні альтернативи на основі https://www.luxurylifestylemag.co.uk/food-and-drink/cbd-infused-drinks-a-new-frontier-in-alcohol-alternatives/ габи, адаптогенів, грибів та інших диво-добавок — шлях у світле майбутнє без похмілля та інших неприємностей.

Так, це ще доволі нова територія, в якій щотижня відбувається як не прорив то черговий скандал з неправдивою рекламою, незрозумілими дозуваннями активних речовин, і сумнівної доказової бази. Ось лише цього літа, наприклад, рекламу одного виробника CBD-напоїв https://www.bbc.co.uk/news/articles/c14e2d2ednpo.amp у Великобританії через непідтверджені заяви про те що його напої мають заспокійливий ефект.

Але класно, що вона приживається і в Україні, і що заклади на кшталт «Глека» приєднуються до цього тренду по-своєму — з локальними та сезонними інгредієнтами.

238

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

08:08 6 thg 12, 2025

🍂Якщо ви регулярно читаєте американські рецепти випічки, то напевно натрапляли на загадковий інгредієнт apple butter, який часом використовують для заміни вершкового масла чи олії, додають у пироги в якості начинки, або ж просто мастять на хліб. Попри його назву, apple butter готують без додавання молочних продуктів — це просто подрібнені яблука, які довго-довго-довго тушкують на маленькому вогні аж поки вони не перетворюються на густу пасту, а цукор не карамелізується до темно-коричневого кольору. Іншими словами, це звичайне яблучне повидло, але з німецько-бельгійським корінням (монастирям так вдавалося подовше зберігати щорічний врожай яблук) та шанобливим місцем у пантеоні осінніх американських страв. Але поки головна принада «яблучного масла» в моїх очах — те, що під час його приготування вся квартира просто неймовірно пахне яблуками зі спеціями.

225

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

08:08 6 thg 12, 2025

Ранок почався з японської кави прямісінько з міста Кіото 🌸 Як людина, яка всадила більше двохсот годин у пʼяту «Персону» — японську відеогру, де потрібно битися з чудовиськами, від яких Юнг би перехрестився, а також проводити час у маленькій японській кавʼярні, заварюючи каву та готуючи каре райсу — я пищу як порося неймовірно щаслива.

А взагалі у японських кавʼярень надзвичайно цікава історія: на початку 20 сторіччя вони були уособленням раптового повороту країни у бік модернізації та зближення із західним світом. Вони пропонували відвідувачам не лише каву (яку японці швидко навчилися обсмажувати та варити дуже і дуже майстерно) але й особистий простір — тобто щось дуже цінне у світі, де життя минало або в наповненому людьми офісі, або вдома. Кавʼярні були також місцями, де молоді неодружені люди могли проводити час разом та обговорювати особисте — власне, не дивно, що авторка Клер Вільямсон у своєму дослідженні називає їх «мініатюрними демократіями».

210

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

02:08 31 thg 10, 2025

Вчора мені шалено пощастило — вдалося потрапити на святкову вечерю до дворіччя «Бавовни». Про враження детально розповідатиму як трохи відійду, а поки тримайте фотографії цих неймовірних страв. Хто вгадає, в якій із цих страв заховалося сало, тому моя повага та цьом у лобик! Ну і так, вчора я вчергове запевнилася в тому, що «Бавовна» — мій улюблений ресторан в усьому Києві, а його команда — справжні генії, алхіміки, маги та чорнокнижники.Вчора мені шалено пощастило — вдалося потрапити на святкову вечерю до дворіччя «Бавовни». Про враження детально розповідатиму як трохи відійду, а поки тримайте фотографії цих неймовірних страв. Хто вгадає, в якій із цих страв заховалося сало, тому моя повага та цьом у лобик!
Ну і так, вчора я вчергове запевнилася в тому, що «Бавовна» — мій улюблений ресторан в усьому Києві, а його команда — справжні генії, алхіміки, маги та чорнокнижники.

180

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

02:08 31 thg 10, 2025

🍞 Поки осмислюю враження від «Бавовни», розповім вам трохи про шокупан — японський молочний хліб, відомий своєю мʼякою текстурою (трохи нагадує бріош, але менш маслянистий) та характерною квадратною формою. Секрет шокупана в юдане (його ще називають китайським терміном танджонґ) — суміші борошна з окропом. Юдане зазвичай роблять напередодні випікання хлібу, і нагадує ця штука кульку з надзвичайно липкого, майже клейкого, тіста. Під час замішування тіста юдане додають до решти інгредієнтів — цілком класичної суміші молока, цукру, дріжджів, вершкового масла, борошна та солі. Додавання клейкого завареного борошна забезпечує хлібу ніжну, пружню текстуру, і дозволяє йому довше зберігати свіжість. Останнє твердження я ще не встигла перевірити — за останні два дні я спекла чотири буханці, але жоден з них не простояв довше пари годин. 😅 Ну, і якщо вам закортіло дізнатися буквально все, що можна, про хімію цього хліба, то мерщій дивіться це відео.🍞 Поки осмислюю враження від «Бавовни», розповім вам трохи про шокупан — японський молочний хліб, відомий своєю мʼякою текстурою (трохи нагадує бріош, але менш маслянистий) та характерною квадратною формою. Секрет шокупана в юдане (його ще називають китайським терміном танджонґ) — суміші борошна з окропом. Юдане зазвичай роблять напередодні випікання хлібу, і нагадує ця штука кульку з надзвичайно липкого, майже клейкого, тіста. Під час замішування тіста юдане додають до решти інгредієнтів — цілком класичної суміші молока, цукру, дріжджів, вершкового масла, борошна та солі. Додавання клейкого завареного борошна забезпечує хлібу ніжну, пружню текстуру, і дозволяє йому довше зберігати свіжість. Останнє твердження я ще не встигла перевірити — за останні два дні я спекла чотири буханці, але жоден з них не простояв довше пари годин. 😅

Ну, і якщо вам закортіло дізнатися буквально все, що можна, про хімію цього хліба, то мерщій дивіться https://youtu.be/qdOHmdTTs24 відео.

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

02:08 31 thg 10, 2025

Showing 18 of 18 posts

No more posts

Loading posts...

Xếp hạng

Yêu cầu đăng nhập

Đánh giá của người dùng (0)

Chưa có đánh giá nào. Hãy là người đầu tiên chia sẻ trải nghiệm của bạn!

Loading reviews...

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

Людське буття крізь призму кулінарії Харчовий шитпост та навкологастрономічні роздуми від @povolek

Follow @inmemoryofbourdain to stay updated with the latest povolek trends and news

Xếp hạng

Xếp hạng toàn cầu

#6884

Xếp hạng ngôn ngữ

#196

Xếp hạng danh mục

#18Không thay đổi

Tăng trưởng người đăng ký (Trong 29 ngày qua)

Tổng cộng: 161

Tăng trưởng 24 giờ: +0 0%

Bài đăng gần đây

Дім культури ім. Ентоні Бурдейна

15:33 10 thg 3, 2026

Заскочила за вихідні у пару, гм, навколоазійських нових закладів Києва. В одному отримала чудовий тонкоцу рамен з пружною локшиною, наваристим бульйоном, найсмачнішою свининою на моїй памʼяті, і ще й правильними маринованими яйцями ідеальної консистенції. В іншому — холодний крок-мадам зі свіжими огірками-помідорами (??), тостовим хлібом у його найгіршому агрегатному стані (ну підсмажили б чи що, а то ним хоч посуд мий), гірчично-жовтим соусом на основі плавленого американського сиру, і холодною скибочкою того ж проклятого сиру всередині. Ще й подають цю красу з незбагненних мені причин у глибокій мисці та з одиноким перепелиним яєчком, присипаним волошками.

Інтуїція підказувала, що не варто довіряти закладам з позиціюванням у дусі «меню від мішленівського шефа!!1», «інтерʼєр у стилі вабі-сабі!»та всеохоплюючим фокусом на сирниках, хумусі, пасті, ролах, боулах та стейках. Треба було їй вірити.

Ну, і випереджаючи питання «а навіщо ти взагалі брала у натхненному Японією закладі крок-мадам?», відповідаю: японських сніданків там просто не було. До слова, вабі-сабі теж ще, схоже, не завезли, бо з інтерʼєру мені запамʼяталися лише рожеві блискучі статуї гепардів.